самотньо —
Присл. до самотній. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самотньо —
САМО́ТНЬО. Присл. до само́тній. Росла собі [липа] самотньо в степу (Григорій Тютюнник); Без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо (Панас Мирний); Живу самотньо в невеликій хаті (М.
Словник української мови у 20 томах
самотньо —
Само́[і́]тньо і самі́тно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
самотньо —
САМО́ТНЬО. Присл. до само́тній. Росла собі [липа] самотньо в степу (Тют., Вир, 1964, 93); Без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо (Мирний, І, 1954, 55); Живу самотньо в невеликій хаті (Рильський, Бабине літо, 1967, 70)...
Словник української мови в 11 томах