Орфографічний словник української мови

синхронія

синхроні́я

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. синхронія — -ї, ж. 1》 тех., книжн. Те саме, що синхронізм. 2》 Співіснування, збіг у часі елементів якої-небудь системи; метод дослідження співвідношення між елементами в лінгвістиці, інших гуманітарних і соціальних науках; прот. діахронія. || лінгв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. синхронія — СИНХРОНІ́Я, ї, ж. 1. техн., книжн. Те саме, що синхроні́зм. 2. Співіснування, збіг у часі елементів якої-небудь системи; метод дослідження співвідношень між елементами в лінгвістиці, інших гуманітарних науках; // Співіснування і взаємозалежність мовних явищ у певний історичний період.  Словник української мови у 20 томах
  3. синхронія — синхроні́я (від грец. συγχρονισμός – одночасність) 1. Співіснування мовних явищ в ту саму історичну епоху. 2. Те саме, що й синхронізм.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. синхронія — СИНХРОНІ́Я, ї, ж. 1. техн., книжн. Те саме, що синхроні́зм. 2. лінгв. Співіснування і взаємозалежність мовних явищ у будь-який історичний період.  Словник української мови в 11 томах