Значення в інших словниках
-
сказ —
Ска́за, сказ: — вада, огріх, порок, ганж [1] — огріх, порок, вада [21]
Словник з творів Івана Франка
-
сказ —
I (перен.) каз, лютощі, лють, оскаженіння, скаженина, скажениця, скаженівка, шал, шаленість II див. лють
Словник синонімів Вусика
-
сказ —
-у, ч. 1》 Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що спричинюється вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо; водобоязнь, гідрофобія. 2》 Надзвичайний ступінь роздратування, гніву; несамовитість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сказ —
СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини – собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами.
Словник української мови у 20 томах
-
сказ —
ска́з вада, огріх (перев. на тканині)(ср, ст): О, дуже гарна матерія, але подивись, тут сказ, не варто її купувати (Авторка)||сказа
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
сказ —
Гостра інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження вірусами с.; вражає нервову систему; зараження через укуси хворих тварин; висока смертність; у випадку зараження застосовують сироватку; профілактика — масове щеплення тварин.
Універсальний словник-енциклопедія
-
сказ —
НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил.
Словник синонімів української мови
-
сказ —
Сказ, -зу, -зові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сказ —
СКАЗ, у, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання ссавців і людини, що викликається вірусом і передається слиною хворої тварини — собаки, кішки тощо. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами.
Словник української мови в 11 томах
-
сказ —
Сказ, -зу м. 1) Бѣшенство. Грин. II. 20. Чоловік мій, мов який сказ на його напав, що день тобі у Нога бурла бє та каламуте. Екатер. г. 2) = огріх. Ананьевск. у. 3) Мѣсто въ полотнѣ, гдѣ остался слѣдъ спутанныхъ при тканіи нитокъ. МУЕ. III. 20.
Словник української мови Грінченка