скулитися

ску́литися 1

дієслово недоконаного виду

мружитися

рідко

ску́литися 2

дієслово доконаного виду

корчитися; скручуватися в клубок

Значення в інших словниках

1. скулитися — Ску́литися: — зіщулитися; зсутулитися; скорчитися [51]  Словник з творів Івана Франка
2. скулитися — I -люся, -лишся, док. 1》 Щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ін.). || тільки док. Зсутулитися, згорбитися. 2》 Скручуватись у клубок. || Скорчуватися, примостившись де-небудь. II -люся, -лишся, недок., рідко. Те саме, що мружитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скулитися — СКУ́ЛИТИСЯ¹, люся, лишся, недок., рідко. Те саме, що мру́житися. Еней спинивсь, як вийшов з лісу. На сонці скулився, мов кріт (С. Воскрекасенко). СКУ́ЛИТИСЯ² див. ску́люватися.  Словник української мови у 20 томах
4. скулитися — ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл.  Словник синонімів української мови
5. скулитися — Ску́литися, -люся, -лишся, -ляться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скулитися — СКУ́ЛИТИСЯ¹, люся, лишся, недок., рідко. Те саме, що мру́житися. Еней спинивсь, як вийшов з лісу. На сонці скулився, мов кріт (Воскр., Подивись.., 1962, 95). СКУ́ЛИТИСЯ² див. ску́люватися.  Словник української мови в 11 томах
7. скулитися — Скулитися, -люся, -лишся гл. Съежиться. Як пес скулився. Чуб. V. 1147.  Словник української мови Грінченка