Значення в інших словниках
-
слухняний —
Послухняний, не натуристий, не норовистий, не вередливий, без норову, злагідний, шовковий, с. ПОКІРНИЙ; (- гальмо) піддатливий; (виконавець) сліпий.
Словник синонімів Караванського
-
слухняний —
див. покірний
Словник синонімів Вусика
-
слухняний —
-а, -е. Який слухається кого-небудь, який завжди підкоряється, не суперечить нікому; покірний, послушний. || Який виражає покірність; сповнений послуху (про очі, погляд, обличчя і т. ін.). || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
слухняний —
СЛУХНЯ́НИЙ, а, е. Який слухається кого-небудь, покірний. У багатого пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке (О.
Словник української мови у 20 томах
-
слухняний —
Слухня́ний, рідше слух’я́ний
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
слухняний —
СЛУХНЯ́НИЙ, а, е. Який слухається кого-небудь, який завжди підкоряється, не суперечить нікому; покірний, послушний. У багатого пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке (Стор.
Словник української мови в 11 томах