Значення в інших словниках
-
смерк —
див. вечір; темрява
Словник синонімів Вусика
-
смерк —
-у, ч. Те саме, що смеркання 1), 2). До смерку — до настання темноти. На смерку — коли смеркає.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
смерк —
У, ч. Те саме, що смеркання. А смерк — біля воріт, з-за рогу ледь прогляне... (ЗД:46); Кульгавий день відходить, бо печерний ікластий лютий смерк не западе, допоки аж останній самоїд не з'їсть самого себе... (ВЦ:177).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
смерк —
СМЕРК, у́, ч. Те саме, що смерка́ння 1, 2. Перед смерком я вийшов на берег (О. Донченко); Сонце сіло за Черепанову гору, запав смерк (Ю. Смолич); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
-
смерк —
від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З.
Фразеологічний словник української мови
-
смерк —
СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал.
Словник синонімів української мови
-
смерк —
СМЕРК, у́, ч. Те саме, що смерка́ння 1, 2. Перед смерком я вийшов на берег (Донч., VI, 1957, 289); Сонце сіло за Черепанову гору, запав смерк (Смолич, Мир.., 1958, 59); *Образно. Блиск і свист протнули смерк, Жар сузір померк (Бажан, Італ.
Словник української мови в 11 томах
-
смерк —
Смерк, -ку ж. Сумерки. Употр. только съ предл. до: До самого смерку їхав. Покопала до смерку. Чуб. V. 415.
Словник української мови Грінченка