смертельно —
Присл. до смертельний 1), 2), 5). || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смертельно —
СМЕРТЕ́ЛЬНО. Присл. до смерте́льний 1, 2, 5. З вулиці помалу, немов смертельно хвора, заходить Орина і важко спирається на тин (В. Собко); Запитаєш журним криком: За віщо ж .. Смертельно вік боровся з віком, Губили страдників кати? (П.
Словник української мови у 20 томах
смертельно —
СМЕРТЕ́ЛЬНО. Присл. до смерте́льний 1, 2, 5. Смертельно скалічений чоловік звичайно не чує найтяжчої, найстрашнішої рани (Фр., І, 1955, 179); З вулиці помалу, немов смертельно хвора, заходить Орина і важко спирається на тин (Собко, П’єси, 1958, 45)...
Словник української мови в 11 томах