смертельно
СМЕРТЕ́ЛЬНО.
Присл. до смерте́льний 1, 2, 5.
З вулиці помалу, немов смертельно хвора, заходить Орина і важко спирається на тин (В. Собко);
Запитаєш журним криком: За віщо ж .. Смертельно вік боровся з віком, Губили страдників кати? (П. Грабовський);
Біг кудись і Андрій. Куля, що смертельно цьвохнула йому понад вухом, гнала його прудкіше (Д. Бедзик);
У смертельно втомлених, згаслих очах спалахували вогники (О. Гончар);
Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори (Григорій Тютюнник);
Смертельно втомитися;
// у знач. присудк. сл.
– Кожен вам скаже, що пити морську воду, та ще при голодуванні, небезпечно, навіть смертельно (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)