смертельний
СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу, отруйні речовини, удар і т. ін.).
Смертельна рана;
Смертельна хвороба;
Василь у цю ніч думав про те, коли ж дасть смертельну отруту ще одному імператору Візантії (С. Скляренко);
// Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті.
На зневагу чужинця відповідає [красуня] смертельним ударом (Г. Хоткевич);
Рятівне коло траншей перетворилося для німців на смертельний зашморг (Ю. Збанацький);
Смертельний риск;
Смертельна доза;
Смертельна втрата крові.
2. Який супроводить смерть.
Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Н. Кобринська);
Смертельний стогін.
3. Те саме, що сме́ртний 1.
Зважав [вважав] я вас, царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу, рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви повалитесь без сили, Як листя з дерева старе (П. Грабовський);
// у знач. ім. смерте́льні, них, мн. (одн. смерте́льний, ного, ч.; смерте́льна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні.
Ніжна й смутна, блискучими слізьми зрошаючи очі, Так удається Венера [до Юпітера]: “О ти, що ділами смертельних І несмертельних одвіку владаєш і мечеш перуни! Що мій Еней заподіяти міг проти тебе такого..?” (М. Зеров).
4. Те саме, що сме́ртний 2.
[Кассандра:] Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла (Леся Українка).
5. перен. Який досяг найвищого ступеня свого вияву; надзвичайно сильний.
Жінка іронічно усміхається, а широко розкриті очі швидко бігають з смертельною тривогою... (Леся Українка);
Раптом одчув [Давид] у собі таку смертельну тугу, мов серце хто взяв і здавив у холодній слизькій руці (А. Головко);
Смертельний біль;
Смертельний жах;
Смертельна втома;
Смертельна образа;
Смертельна небезпека.
Словник української мови (СУМ-20)