смеркома
СМЕРКОМА́, присл., розм.
Те саме, що смерко́м.
Того дня Сагайдак покидав ферму вже геть смеркома (С. Добровольський);
Іванові випало здавати рибу, і в берег він повернувся уже смеркома (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)СМЕРКОМА́, присл., розм.
Те саме, що смерко́м.
Того дня Сагайдак покидав ферму вже геть смеркома (С. Добровольський);
Іванові випало здавати рибу, і в берег він повернувся уже смеркома (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)