Словник української мови у 20 томах

смерком

СМЕРКО́М, присл.

Після заходу сонця; коли смеркає.

– Тепер вдень вихоплюватись з замка небезпечно. Треба переждати до вечора. Виїдемо смерком (І. Нечуй-Левицький);

[Максим:] Як то – оце вже хочете йти? [Пріся:] Може, скажете, рано? .. Я ж давно вже у вас. Смерком на часину прибігла та й до півночі досиділа (С. Васильченко);

За роботою ніколи дітей і не бачила по видному: ще й не світ – з дому, а верталась увечері смерком (А. Головко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. смерком — смерко́м прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. смерком — див. затемна; увечері  Словник синонімів Вусика
  3. смерком — присл. Після заходу сонця; коли смеркає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смерком — СМЕРКО́М, присл. Після заходу сонця; коли смеркає. — Тепер вдень вихоплюватись з замка небезпечно. Треба переждати до вечора. Виїдемо смерком (Н.-Лев., VII, 1966, 205); [Максим:] Як то — оце вже хочете йти? [Пріся:] Може, скажете, рано?..  Словник української мови в 11 томах
  5. смерком — Смерком, смеркома нар. Въ сумерки. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люде. МВ. (О. 1862. III. 43). Прийшов так уже смеркома, як сонце зайшло. Екатер. у.  Словник української мови Грінченка