смертельний

ме́ртвою (залі́зною, смерте́льною) хва́ткою. 1. Дуже міцно. Задерши .. голову вверх, якусь мить вивчав (Черниш) над собою новий виступ, новий зазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на руках. Потім хапався за нього сильною мертвою хваткою (О. Гончар); — Здоров, здоров, сину, — привітався Гордій і залізною хваткою стиснув руку Федота (Григорій Тютюнник); Гнат, розуміючи, що це кінець, впав на луку сідла і вхопився за нього руками смертельною хваткою (Григорій Тютюнник). 2. зі сл. вчепи́тися. Надзвичайно наполегливо. Крок за кроком, дуже повільно, але впевнено, мертвою хваткою вчепившись у роботу, іде він до виявлення помилки в зенітній ракеті (В. Собко); Авіакосмічні корпорації ладні мертвою хваткою вчепитися у контракти на будівництво орбітальних станцій (З газети).

смерте́льним (сме́ртним) бо́єм, зі сл. би́ти, дуба́сити і под. Дуже жорстоко, нещадно. — А є такі (люди), що держава для них — мельниця (млин) з калачами .. Я, брат, таких людей, де б їх не зустрів, смертельним боєм б’ю (Григорій Тютюнник); Не раз і не два його (Халимона) смертним боєм били дядьки, але він був живучим, наче тхір (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. смертельний — (який призводить до смерті) смертний, смертоносний, (який не існує вічно) тлінний.  Словник синонімів Полюги
2. смертельний — смерте́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. смертельний — СМЕРТЕЛЬНИЙ – СМЕРТНИЙ Смертельний. 1. Який призводить до смерті (про рану, хворобу тощо); який загрожує смертю; який супроводить смерть. Вж. зі сл.  Літературне слововживання
4. смертельний — (газ) смертоносний, убивчий; (- блідість) мертвотний; (кінець) мед. летальний; (- тишу) абсолютний; (бій) смертний; (світ) тлінний, минущий; (- міру вияву) несвітський, нелюдський, несосвітенний <н. жах>; з. смертяний.  Словник синонімів Караванського
5. смертельний — [смеиртел'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. смертельний — -а, -е. 1》 Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.). || Вживання або вдихання якого викликає смерть (про отруйні речовини). || Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті. Смертельний риск.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. смертельний — СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу, отруйні речовини, удар і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
8. смертельний — ВАЖКИ́Й (про злочин, провину тощо — пов'язаний з дуже поганими вчинками та їх наслідками), ТЯЖКИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СЕРЙО́ЗНИЙ, СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ підсил. (Джонатан:) Важкі гріхи.. взяв на душу нещасний мій товариш! (Леся Українка); Тяжкий злочин — убивство (М.  Словник синонімів української мови
9. смертельний — Смерте́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. смертельний — СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.). Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
11. смертельний — Смертельний, -а, -е 1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. І. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет. 2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. І. 188. Лежить на смертельній постелі. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка