смертельний

СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу, отруйні речовини, удар і т. ін.).

Смертельна рана;

Смертельна хвороба;

Василь у цю ніч думав про те, коли ж дасть смертельну отруту ще одному імператору Візантії (С. Скляренко);

// Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті.

На зневагу чужинця відповідає [красуня] смертельним ударом (Г. Хоткевич);

Рятівне коло траншей перетворилося для німців на смертельний зашморг (Ю. Збанацький);

Смертельний риск;

Смертельна доза;

Смертельна втрата крові.

2. Який супроводить смерть.

Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Н. Кобринська);

Смертельний стогін.

3. Те саме, що сме́ртний 1.

Зважав [вважав] я вас, царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу, рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви повалитесь без сили, Як листя з дерева старе (П. Грабовський);

// у знач. ім. смерте́льні, них, мн. (одн. смерте́льний, ного, ч.; смерте́льна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні.

Ніжна й смутна, блискучими слізьми зрошаючи очі, Так удається Венера [до Юпітера]: “О ти, що ділами смертельних І несмертельних одвіку владаєш і мечеш перуни! Що мій Еней заподіяти міг проти тебе такого..?” (М. Зеров).

4. Те саме, що сме́ртний 2.

[Кассандра:] Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла (Леся Українка).

5. перен. Який досяг найвищого ступеня свого вияву; надзвичайно сильний.

Жінка іронічно усміхається, а широко розкриті очі швидко бігають з смертельною тривогою... (Леся Українка);

Раптом одчув [Давид] у собі таку смертельну тугу, мов серце хто взяв і здавив у холодній слизькій руці (А. Головко);

Смертельний біль;

Смертельний жах;

Смертельна втома;

Смертельна образа;

Смертельна небезпека.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

смертельний

Значення в інших словниках