1. Літературне слововживання

смертельний

СМЕРТЕЛЬНИЙ – СМЕРТНИЙ

Смертельний. 1. Який призводить до смерті (про рану, хворобу тощо); який загрожує смертю; який супроводить смерть. Вж. зі сл.: вогонь, удар, укус, доза, зброя, отрута, рана, хвороба, захворювання, загроза, небезпека, муки, страждання, хропіння, випадок. Бій може звалитись на Теслю гарячий, смертельний (В.Земляк). 2. Те саме, що смертний 1: смертельне ложе. 3. перен. Невимовний, тяжкий; сильний. Вж. зі сл.: біль, голод, страх, холод, втома, образа, тривога, туга (також смертельний ворог). В ті дні я мав смертельну рану і сам від себе я тікав (О.Олесь); І ще б не приїхав додому, коли б не смертельна нудьга і бажання за всяку ціну побачити своїх стареньких і свій дім (І.Багряний).

Смертний. 1. Який не живе вічно; призначений для вмираючого або мертвого: смертна людина, смертна постеля, смертний медальйон. 2. Те саме, що смертельний 1: смертні рани, смертна година, смертний крик, смертні муки. 3. Який позбавляє життя: смертний вирок, смертна кара, смертний гріх (найтяжчий гріх; найбільша провина). Криві турецькі ятагани Ще свідчать тут про смертні рани, Що діставалися боями (Г.Чупринка).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смертельний — (який призводить до смерті) смертний, смертоносний, (який не існує вічно) тлінний. Словник синонімів Полюги
  2. смертельний — смерте́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. смертельний — (газ) смертоносний, убивчий; (- блідість) мертвотний; (кінець) мед. летальний; (- тишу) абсолютний; (бій) смертний; (світ) тлінний, минущий; (- міру вияву) несвітський, нелюдський, несосвітенний <н. жах>; з. смертяний. Словник синонімів Караванського
  4. смертельний — [смеиртел'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. смертельний — -а, -е. 1》 Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.). || Вживання або вдихання якого викликає смерть (про отруйні речовини). || Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті. Смертельний риск. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. смертельний — СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу, отруйні речовини, удар і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  7. смертельний — ме́ртвою (залі́зною, смерте́льною) хва́ткою. 1. Дуже міцно. Задерши .. голову вверх, якусь мить вивчав (Черниш) над собою новий виступ, новий зазубень, за який можна було б вхопитися і підтягтися на руках. Фразеологічний словник української мови
  8. смертельний — ВАЖКИ́Й (про злочин, провину тощо — пов'язаний з дуже поганими вчинками та їх наслідками), ТЯЖКИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, СЕРЙО́ЗНИЙ, СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ підсил. (Джонатан:) Важкі гріхи.. взяв на душу нещасний мій товариш! (Леся Українка); Тяжкий злочин — убивство (М. Словник синонімів української мови
  9. смертельний — Смерте́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. смертельний — СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.). Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. смертельний — Смертельний, -а, -е 1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. І. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет. 2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. І. 188. Лежить на смертельній постелі. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка