смертельний

СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.).

Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л. Укр., І, 1951, 433);

З тюремних стін винесе [Мирон] зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене його в могилу (Фр., І, 1955, 236);

// Вживання або вдихання якого викликає смерть (про отруйні речовини).

Василь у цю ніч думав про те, коли ж дасть смертельну отруту ще одному імператору Візантії (Скл., Святослав, 1959, 619);

Леткі речовини, які виділяють деякі рослини, отруйні для багатьох бактерій, паразитичних грибів, квіткових рослин.. Смертельні вони і для тварин (Мікр. ж., XXII, 6, 1960, 32);

// Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті.

На зневагу чужинця відповідає [красуня] смертельним ударом (Хотк., II, 1966, 375);

Рятівне коло траншей перетворилося для німців на смертельний зашморг (Збан., Таємниця.., 1971, 254);

Смертельний риск.

◊ Би́ти смерте́льним бо́єм див. бій;

Смерте́льна хва́тка — те саме, що Ме́ртва хва́тка ( див. ме́ртвий).

Гнат, розуміючи, що це кінець, впав на луку сідла і вхопився за нього руками смертельною хваткою (Тют., Вир, 1964, 71);

Смерте́льний бій див. бій;

Смерте́льний ви́падок — випадок серйозного захворювання, тяжкої травми, що може закінчитися або закінчується смертю.

— Що надзвичайного в тому, що викликали професора? Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Вільде, Сестри.., 1958, 98).

2. Який супроводить смерть.

Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Кобр., Вибр., 1954, 183);

Смертельний стогін.

Смерте́льна блі́дість — надзвичайна блідість.

Зиркнувши на мене, вона раптом стихає, усмішка геть зникає їй з обличчя,— воно вкривається смертельною блідістю (Кол., На фронті.., 1959, 28);

Смерте́льна ти́ша — цілковита тиша.

Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (Коцюб., II, 1955, 198);

Смертельна тиша опанувала весь будинок (Собко, Зор. крила, 1950, 90);

Смерте́льний сон — смерть.

3. Те саме, що сме́ртний 1.

Зважав [вважав] я вас, царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу, рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви повалитесь без сили, Як листя з дерева старе (Граб., І, 1959, 276);

// у знач. ім. смерте́льні, них, мн. (одн. смерте́льний, ного, ч.; смерте́льна, ної, ж.). Люди; протилежне безсмертні.

Ніжна й смутна, блискучими слізьми зрошаючи очі, Так удається Венера [до Юпітера]: «О ти, що ділами смертельних І несмертельних одвіку владаєш і мечеш перуни! Що мій Еней заподіяти міг проти тебе такого..?» (Зеров, Вибр., 1966, 227).

4. Те саме, що сме́ртний 2.

[Кассандра:] Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла (Л. Укр., II, 1951, 262).

Від коли́ски [аж] до смерте́льного кори́та — від народження до смерті.

Їм то приємність чинить — не дати мені ані на хвилю супокою, пекти і смалити мене на вільнім огні від колиски аж до смертельного корита! (Фр., III, 1950, 123);

На смерте́льній посте́лі [бу́ти (лежа́ти)] див. по́стіль;

Смерте́льне ло́же — те саме, що Сме́ртне ло́же ( див. ло́же¹).

Щось непотрібне і легке було у них [словах], так наче хорий потішав хорого на смертельному ложі (Коцюб., II, 1955, 217);

Все про себе він міг би розповісти хіба тільки на смертельному ложі (Вас., IV, 1960, 7).

5. перен. Який досяг найвищого ступеня свого вияву; надзвичайно сильний.

Холод смертельного болю й розпуки Стиска моє серце, затемнює світ (Фр., XIII, 1954, 27);

Зв’язані кури тріпотіли у кошиках, виривалися з них, падали на тротуари і били крилами об камінь з смертельним жахом (Коцюб., II, 1955, 361);

Жінка іронічно усміхається, а широко розкриті очі швидко бігають з смертельною тривогою… (Л. Укр., III, 1952, 577);

Раптом одчув [Давид] у собі таку смертельну тугу, мов серце хто взяв і здавив у холодній слизькій руці (Головко, II, 1957, 83);

Смертельна втома; Смертельна образа; Смертельна небезпека.

◊ Смерте́льний во́рог — непримиренний, лютий ворог.

Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (Коцюб., І, 1955, 206);

Яресько, стиснувши зуби, випускав з берега по них кулю за кулею, бачив, як падає у воду то один то другий з смертельних його ворогів (Гончар, II, 1959, 251);

Смерте́льний гріх — те саме, що Сме́ртний гріх ( див. сме́ртний).

— Піп панотець не велить і каже, що гріх смертельний туди ходити (Кв.-Осн., II, 1956, 27).