смертельно

СМЕРТЕ́ЛЬНО.

Присл. до смерте́льний 1, 2, 5.

З вулиці помалу, немов смертельно хвора, заходить Орина і важко спирається на тин (В. Собко);

Запитаєш журним криком: За віщо ж .. Смертельно вік боровся з віком, Губили страдників кати? (П. Грабовський);

Біг кудись і Андрій. Куля, що смертельно цьвохнула йому понад вухом, гнала його прудкіше (Д. Бедзик);

У смертельно втомлених, згаслих очах спалахували вогники (О. Гончар);

Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори (Григорій Тютюнник);

Смертельно втомитися;

// у знач. присудк. сл.

– Кожен вам скаже, що пити морську воду, та ще при голодуванні, небезпечно, навіть смертельно (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смертельно — смерте́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. смертельно — Присл. до смертельний 1), 2), 5). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смертельно — СМЕРТЕ́ЛЬНО. Присл. до смерте́льний 1, 2, 5. Смертельно скалічений чоловік звичайно не чує найтяжчої, найстрашнішої рани (Фр., І, 1955, 179); З вулиці помалу, немов смертельно хвора, заходить Орина і важко спирається на тин (Собко, П’єси, 1958, 45)... Словник української мови в 11 томах