сміхотливо —
Присл. до сміхотливий 2), 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
сміхотливо —
СМІХОТЛИ́ВО. Присл. до сміхотли́вий 1, 2. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Ю. Збанацький); Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
сміхотливо —
СМІХОТЛИ́ВО. Присл. до сміхотли́вий 2, 3. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Збан., Мор. чайка, 1959, 27); Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (Стельмах, І, 1962, 262).
Словник української мови в 11 томах