сміхотливо

СМІХОТЛИ́ВО.

Присл. до сміхотли́вий 1, 2.

Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Ю. Збанацький);

Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. сміхотливо — сміхотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сміхотливо — Присл. до сміхотливий 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сміхотливо — СМІХОТЛИ́ВО. Присл. до сміхотли́вий 2, 3. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Збан., Мор. чайка, 1959, 27); Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (Стельмах, І, 1962, 262).  Словник української мови в 11 томах