Значення в інших словниках
-
сонант —
-а, ч. 1》 Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом. 2》 У деяких слов'янських мовах – приголосний або півголосний звук, який один або разом з іншими звуками утворює склад.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сонант —
СОНА́НТ, а, ч., лінгв. 1. Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом; сонарський приголосний. Разом з р, л, м, н, і, j (й) білабіальне в (w) залучаємо до сонантів (з навч. літ.). 2. У деяких слов'янських мовах – приголосний який може бути складотворчим.
Словник української мови у 20 томах
-
сонант —
сона́нт [від лат. sonans (sonantis) – той, що звучить] дзвінкий приголосний звук, що разом з іншими звуками в деяких мовах може утворювати склад слова (напр., л, м, н, р).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
сонант —
СОНА́НТ, а, ч. 1. Приголосний звук, при творенні якого голос переважає над шумом. Разом з р, л, м, н, і, j (й) білабіальне в (w) залучаємо до сонантів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 188).
Словник української мови в 11 томах