Значення в інших словниках
-
софістика —
-и, ж. 1》 Вчення софістів (у 1 знач.). 2》 Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
софістика —
Хибовисновки, див. казуїстика, паралогізм
Словник чужослів Павло Штепа
-
софістика —
СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення софістів у Давній Греції, засноване софістами. Софістика – течія в давньогрецькій літературі епохи Римської імперії (з наук.-попул. літ.). 2. Свідоме застосування в суперечці софізмів.
Словник української мови у 20 томах
-
софістика —
софі́стика (грец. σοφιστική) свідоме застосування в спорі й доведенні софізмів.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
софістика —
СОФІСТИКА — 1) форма ведення дискусії, полеміки в такий спосіб, щоб переконати опонента, примусити його визнати певні твердження, в цьому ("позитивному") смислі практично збігається з поняттям еристики...
Філософський енциклопедичний словник
-
софістика —
Софі́стика, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
софістика —
СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Вчення софістів (у 1 знач.). 2. Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Правильне мислення несумісне з софістикою (Логіка, 1953, 81); — Цю софістику ви лишіть для когось іншого. Нас це не переконує (Головко, II, 1957, 533).
Словник української мови в 11 томах
-
софістика —
рос. софистика навмисне хибні висновки, різного роду перекручення, замасковані зовнішньою формальною правильністю; свідоме застосування у дискусії неправильних доказів.
Eкономічна енциклопедія