софістика
софі́стика
іменник жіночого роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- софістика — -и, ж. 1》 Вчення софістів (у 1 знач.). 2》 Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- софістика — Хибовисновки, див. казуїстика, паралогізм Словник чужослів Павло Штепа
- софістика — СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення софістів у Давній Греції, засноване софістами. Софістика – течія в давньогрецькій літературі епохи Римської імперії (з наук.-попул. літ.). 2. Свідоме застосування в суперечці софізмів. Словник української мови у 20 томах
- софістика — софі́стика (грец. σοφιστική) свідоме застосування в спорі й доведенні софізмів. Словник іншомовних слів Мельничука
- софістика — СОФІСТИКА — 1) форма ведення дискусії, полеміки в такий спосіб, щоб переконати опонента, примусити його визнати певні твердження, в цьому ("позитивному") смислі практично збігається з поняттям еристики... Філософський енциклопедичний словник
- софістика — Софі́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- софістика — СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Вчення софістів (у 1 знач.). 2. Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Правильне мислення несумісне з софістикою (Логіка, 1953, 81); — Цю софістику ви лишіть для когось іншого. Нас це не переконує (Головко, II, 1957, 533). Словник української мови в 11 томах
- софістика — рос. софистика навмисне хибні висновки, різного роду перекручення, замасковані зовнішньою формальною правильністю; свідоме застосування у дискусії неправильних доказів. Eкономічна енциклопедія