1. Словник української мови у 20 томах

софістика

СОФІ́СТИКА, и, ж.

1. Учення софістів у Давній Греції, засноване софістами.

Софістика – течія в давньогрецькій літературі епохи Римської імперії (з наук.-попул. літ.).

2. Свідоме застосування в суперечці софізмів.

Правильне мислення несумісне з софістикою (з навч. літ.);

– Цю софістику ви лишіть для когось іншого. Нас це не переконує (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. софістика — софі́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. софістика — -и, ж. 1》 Вчення софістів (у 1 знач.). 2》 Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. софістика — Хибовисновки, див. казуїстика, паралогізм Словник чужослів Павло Штепа
  4. софістика — софі́стика (грец. σοφιστική) свідоме застосування в спорі й доведенні софізмів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. софістика — СОФІСТИКА — 1) форма ведення дискусії, полеміки в такий спосіб, щоб переконати опонента, примусити його визнати певні твердження, в цьому ("позитивному") смислі практично збігається з поняттям еристики... Філософський енциклопедичний словник
  6. софістика — Софі́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. софістика — СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Вчення софістів (у 1 знач.). 2. Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Правильне мислення несумісне з софістикою (Логіка, 1953, 81); — Цю софістику ви лишіть для когось іншого. Нас це не переконує (Головко, II, 1957, 533). Словник української мови в 11 томах
  8. софістика — рос. софистика навмисне хибні висновки, різного роду перекручення, замасковані зовнішньою формальною правильністю; свідоме застосування у дискусії неправильних доказів. Eкономічна енциклопедія