софіст
СОФІ́СТ, а, ч.
1. Представник давньогрецьких філософів V–IV ст. до н. е., в центрі уваги яких було мистецтво красномовства та прагматичні концепти поведінки людини.
Майстрами навмисне неправильних міркувань, розрахованих на те, щоб ввести в оману свого співбесідника були, наприклад старогрецькі софісти (з наук. літ.).
2. Той, хто використовує софізми для доведення явно неправильних думок, тверджень.
Він [В. І. Ленін] тепер обізвав П'ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- софіст — софі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- софіст — -а, ч. 1》 Представник давньогрецьких філософів 5-4 ст. до н. е., в центрі уваги яких було мистецтво красномовства та питання етики, політики, теорії пізнання. 2》 Той, хто використовує софізми для доведення явно неправильних думок, тверджень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- софіст — Словоблуд Словник чужослів Павло Штепа
- софіст — софі́ст (грец. σοφιστής) 1. В Стародавній Греції розумна, винахідлива людина; платний вчитель мудрості й красномовства. 2. Людина, що вдається до софістики. Словник іншомовних слів Мельничука
- софіст — Софі́ст, -та; -фі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- софіст — СОФІ́СТ, а, ч. 1. Представник давньогрецьких філософів V-IV ст. до н. е., в центрі уваги яких було мистецтво красномовства та питання етики, політики, теорії пізнання. 2. Той, хто використовує софізми для доведення явно неправильних думок, тверджень. Словник української мови в 11 томах