софіст
СОФІ́СТ, а, ч.
1. Представник давньогрецьких філософів V-IV ст. до н. е., в центрі уваги яких було мистецтво красномовства та питання етики, політики, теорії пізнання.
2. Той, хто використовує софізми для доведення явно неправильних думок, тверджень.
Майстрами навмисне неправильних міркувань, розрахованих на те, щоб ввести в оману свого співбесідника, були, наприклад, старогрецькі софісти (Логіка, 1953, 80);
Він [В. І. Ленін] тепер обізвав П’ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником (Смолич, Мир.., 1958, 317).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- софіст — софі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- софіст — -а, ч. 1》 Представник давньогрецьких філософів 5-4 ст. до н. е., в центрі уваги яких було мистецтво красномовства та питання етики, політики, теорії пізнання. 2》 Той, хто використовує софізми для доведення явно неправильних думок, тверджень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- софіст — Словоблуд Словник чужослів Павло Штепа
- софіст — СОФІ́СТ, а, ч. 1. Представник давньогрецьких філософів V–IV ст. до н. е., в центрі уваги яких було мистецтво красномовства та прагматичні концепти поведінки людини. Словник української мови у 20 томах
- софіст — софі́ст (грец. σοφιστής) 1. В Стародавній Греції розумна, винахідлива людина; платний вчитель мудрості й красномовства. 2. Людина, що вдається до софістики. Словник іншомовних слів Мельничука
- софіст — Софі́ст, -та; -фі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)