софістика

СОФІСТИКА — 1) форма ведення дискусії, полеміки в такий спосіб, щоб переконати опонента, примусити його визнати певні твердження, в цьому ("позитивному") смислі практично збігається з поняттям еристики; 2) філософська течія (школа) в Стародавній Греції, створена софістами — першими платними вчителями філософії, риторики та еристики, що досягли значних успіхів у полеміці та розробили різні прийоми еристики; 3) у традиційно-негативному смислі, що також встановився вже в античній філософії — спосіб міркування, доказу, який спирається на навмисне порушення законів і правил формальної логіки, використовує хибні доводи та аргументи, застосовує, зокрема, софізми. В сучасному розумінні С. — особливий тип мислення, спосіб міркування та аргументації, налаштований на те, щоб переконати певного суб'єкта в істинності деяких тверджень (концепцій, теорій), примусити його прийняти ці твердження, не обмежуючи себе дотриманням вимог коректності раціонального обґрунтування та дискурсу, застосовуючи будь-які логічні, семантичні та риторичні прийоми (напр., умовиводи типу софізмів). Ясперс, аналізуючи "духовну ситуацію" XX ст., розглядав "сучасну С." як вираз неадекватного стану суспільної свідомості (духу) в кризових умовах т. зв. "масового порядку" (індустріального суспільства). Філософським і методологічним підґрунтям сучасної С. є прагматизм, релятивізм, конвенціоналізм, псевдодіалектика, інтелектуальний та моральний волюнтаризм. Суперечності, антиномії, кризові явища сучасного суспільства породжують особливі форми суспільного лицемірства, коли "дух перетворюється на С." (Ясперс), стає засобом приховування істини, породжує і використовує "мову маскування", що покликана шляхом створення ідеологічних, соціальних та політичних міфів слугувати могутнім структурам "масового порядку".

В. Свириденко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. софістика — -и, ж. 1》 Вчення софістів (у 1 знач.). 2》 Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. софістика — софі́стика (грец. σοφιστική) свідоме застосування в спорі й доведенні софізмів. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. софістика — Хибовисновки, див. казуїстика, паралогізм Словник чужослів Павло Штепа
  4. софістика — Софі́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. софістика — СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Вчення софістів (у 1 знач.). 2. Міркування, що базуються на софізмах; застосування софізмів. Правильне мислення несумісне з софістикою (Логіка, 1953, 81); — Цю софістику ви лишіть для когось іншого. Нас це не переконує (Головко, II, 1957, 533). Словник української мови в 11 томах
  6. софістика — рос. софистика навмисне хибні висновки, різного роду перекручення, замасковані зовнішньою формальною правильністю; свідоме застосування у дискусії неправильних доказів. Eкономічна енциклопедія
  7. софістика — СОФІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення софістів у Давній Греції, засноване софістами. Софістика – течія в давньогрецькій літературі епохи Римської імперії (з наук.-попул. літ.). 2. Свідоме застосування в суперечці софізмів. Словник української мови у 20 томах
  8. софістика — софі́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови