сочити —
-чу, -чиш, недок. 1》 тільки 3 ос., перех. і неперех. Випускати, виділяти по краплі яку-небудь рідину. || Падати дрібними краплями. 2》 перех. Добувати, вибирати сік, рідину з чого-небудь. 3》 неперех., за ким – чим, розм. Підстерігати кого-небудь, стежити за кимсь, чимсь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сочити —
СОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., що і без прям. дод. Випускати, виділяти по краплі яку-небудь рідину. Третій [потік] – лиш сочить, сльозить із каменя (Г. Хоткевич); // Падати дрібними краплями. Сочив дощ, пливли хмари, шарпав вітер (О. Десняк).
Словник української мови у 20 томах
сочити —
ПІДСТЕРІГА́ТИ кого, що (таємно вистежуючи, чекати появи когось, чогось), ВИСТЕРІГА́ТИ, СТЕРЕГТИ́, ПРИСТЕРІГА́ТИ розм., СТОРОЖУВА́ТИ розм., СОЧИ́ТИ за ким-чим, розм., ПИЛЬНУВА́ТИ розм.; ЧАТУВА́ТИ кого, що, за ким-чим, ЧИГА́ТИ на кого-що (перев.
Словник синонімів української мови
сочити —
СОЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. тільки 3 ос., перех. і неперех. Випускати, виділяти по краплі яку-небудь рідину. Третій [потік] — лиш сочить, сльозить із каменя (Хотк., II, 1966, 301); // Падати дрібними краплями.
Словник української мови в 11 томах
сочити —
Сочи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Подстерегать, выслѣживать. Я буду сочити: тільки ви заснете, я зараз усі обірву горіхи. Наш кіт мишу сочить. Черниг. г.
Словник української мови Грінченка