споглядач —
-а, ч. 1》 Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. 2》 Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
споглядач —
СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
споглядач —
СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо).
Словник синонімів української мови
споглядач —
СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах