споглядач

СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Життя давно остудило Бурдила й перетворило його на спокійного спостерігача (З. Тулуб); Пасивний споглядач; Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник (Сковорода) Не поспішаючи іде (П. Дорошко); Навіть обсерватор у скляній будці чорта тепер побачить — дощ же пливе річкою по шибках (П. Козланюк); Доки малюк намагався потягти важку лопату, — його вже оточили глядачі, робітники зміни (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. споглядач — спогляда́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. споглядач — -а, ч. 1》 Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. 2》 Той, хто схильний до споглядання (у 1 знач.), до самоспоглядання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споглядач — СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. споглядач — СПОГЛЯДА́Ч, а, ч. 1. Той, хто споглядає (у 1 знач.) що-небудь. Може, кому й гарною здається та хата зверху, але ж то ще не дає права споглядачеві вриватись до хати в середину і цінувати та оглядати все, що в ній є, без дозволу господаря (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах