сполучувати

сполу́чувати

дієслово недоконаного виду

рідко

Значення в інших словниках

1. сполучувати — Злучати, з'єднувати; (трасою) получати, суч. зв'язувати; (пости) поєднувати, суміщати; (народи) ОБ'ЄДНУВАТИ; П. єднати, р. спрягати.  Словник синонімів Караванського
2. сполучувати — див. сполучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сполучувати — СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. сполучувати — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн.  Словник синонімів української мови
5. сполучувати — Сполуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є і сполу́чувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сполучувати — СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти.  Словник української мови в 11 томах