сполучувати
сполу́чувати
дієслово недоконаного виду
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сполучувати — Злучати, з'єднувати; (трасою) получати, суч. зв'язувати; (пости) поєднувати, суміщати; (народи) ОБ'ЄДНУВАТИ; П. єднати, р. спрягати. Словник синонімів Караванського
- сполучувати — див. сполучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сполучувати — СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти. Словник української мови у 20 томах
- сполучувати — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. Словник синонімів української мови
- сполучувати — Сполуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є і сполу́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сполучувати — СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти. Словник української мови в 11 томах