1. Словник синонімів Караванського

сполучувати

Злучати, з'єднувати; (трасою) получати, суч. зв'язувати; (пости) поєднувати, суміщати; (народи) ОБ'ЄДНУВАТИ; П. єднати, р. спрягати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполучувати — сполу́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. сполучувати — див. сполучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сполучувати — СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. сполучувати — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. Словник синонімів української мови
  5. сполучувати — Сполуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є і сполу́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сполучувати — СПОЛУ́ЧУВАТИ див. сполуча́ти. Словник української мови в 11 томах