співець —
Поет, пісняр, а. бард, скальд, у. кобзар; (мандрівний) а. менестрель; п! СПІВАК.
Словник синонімів Караванського
співець —
1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов'язок співати під час богослужінь; 2. Особа, посвячена в цей чин; крилошанин; заст. канонарх, псалт; протопсалт; демественик
Словник церковно-обрядової термінології
співець —
див. письменник
Словник синонімів Вусика
співець —
[сп'івец'] сп'іўц'а, ор. сп'іўцем, м. (на) сп'іўцев'і/сп'іўц'у, мн. сп'іўц'і, сп'іўц'іў
Орфоепічний словник української мови
співець —
-вця, ч. 1》 Той, хто складає вірші; поет. || кого, чого. Той, хто зображує, оспівує, прославляє кого-, що-небудь у літературі, музиці, живопису і т. ін. 2》 Те саме, що співак 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
співець —
СПІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна “всенародним акином”, тобто всенародним співцем (М. Рильський); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (з публіц. літ.
Словник української мови у 20 томах
співець —
СПІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Той, хто складає вірші; поет. Назвав [Джамбул] Пушкіна «всенародним акином», тобто всенародним співцем (Рильський, X, 1962, 18); Своєю творчістю Шевченко довів всьому світові, чий він син і чий співець (Ком. Укр.
Словник української мови в 11 томах
співець —
Співець, -вця м. 1) Пѣвецъ. Співець славутний Митуса. Кост. (О. 1861. ІІІ. 30). Замовк співець. О. 1862. VІІІ. 11, 2) Поэтъ.
Словник української мови Грінченка