Орфографічний словник української мови

спікання

спіка́ння

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. спікання — -я, с. 1》 Щільне з'єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф'яних пластів. 2》 Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. спікання — СПІКА́ННЯ, я, с. 1. Щільне з'єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф'яних пластів. 2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.  Словник української мови у 20 томах
  3. спікання — СПІКА́ННЯ, я, с. 1. Щільне з’єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф’яних пластів. 2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.  Словник української мови в 11 томах