спікання

СПІКА́ННЯ, я, с.

1. Щільне з’єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі.

Спікання торф’яних пластів.

2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.

Уперше в металургійній практиці здійснено промислове випробування технології спікання агломераційної шихти з застосуванням кисню (Рад. Укр., 23.III 1971, 2).

Значення в інших словниках

1. спікання — спіка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спікання — -я, с. 1》 Щільне з'єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф'яних пластів. 2》 Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спікання — СПІКА́ННЯ, я, с. 1. Щільне з'єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф'яних пластів. 2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.  Словник української мови у 20 томах