1. Словник української мови в 11 томах

спікання

СПІКА́ННЯ, я, с.

1. Щільне з’єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі.

Спікання торф’яних пластів.

2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація.

Уперше в металургійній практиці здійснено промислове випробування технології спікання агломераційної шихти з застосуванням кисню (Рад. Укр., 23.III 1971, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спікання — спіка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спікання — -я, с. 1》 Щільне з'єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф'яних пластів. 2》 Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спікання — СПІКА́ННЯ, я, с. 1. Щільне з'єднання окремих частинок твердої речовини при високій температурі. Спікання торф'яних пластів. 2. Процес одержання твердих і пористих грудок із дрібнозернистих або пилуватих матеріалів; агломерація. Словник української мови у 20 томах