Значення в інших словниках
-
спільний —
(який виконується разом з кимсь) сукупний, груповий, (про ухвалу) колегіальний, загальний.
Словник синонімів Полюги
-
спільний —
Загальний; (ринок) об'єднаний; (- дії) колективний, сукупний; (- майно) гуртовий.
Словник синонімів Караванського
-
спільний —
I артільний, багатосімейний, бригадний, будь-чий, всезагальний, вселюдський, всіхній, громадський, гуртовий, гуртовий-чортовий, загальний, колгоспний, котловий, нічий, нічийний, нічийній, радгоспний, родинний, сімейний, суспільний, чий-будь II див. дружний
Словник синонімів Вусика
-
спільний —
[сп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
спільний —
-а, -е. 1》 Який належить усім чи багатьом. || Який належить одному та іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох та більше осіб. || Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спільний —
СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (прислів'я); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (М.
Словник української мови у 20 томах
-
спільний —
зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В.
Фразеологічний словник української мови
-
спільний —
СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І.
Словник синонімів української мови
-
спільний —
Спі́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
спільний —
СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (Укр.. присл.., 1955, 349); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились...
Словник української мови в 11 томах
-
спільний —
Спільний, -а, -е Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262.
Словник української мови Грінченка