спільний

СПІ́ЛЬНИЙ (який належить усім або багатьом), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, ГРОМА́ДСЬКИЙ, ГУРТОВИ́Й, ЗАГА́ЛЬНИЙ (призначений для спільного користування). Почали під озимину орати: хто свій шматок, самотужки, а хто вже й гуртом на спільному полі (І. Муратов); Колективне господарство; — Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Панас Мирний); Роботи бо чимало Узавтра: лаштуватись до весни Заздалегідь, як хазяям годиться великого хазяйства гуртового (М. Рильський); У загальному, тісно набитому пасажирському вагоні стояв гомін (В. Кучер).

СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і т. ін.); ОБ'Є́ДНАНИЙ (який є наслідком згуртування, єднання); ЗАГА́ЛЬНИЙ (у якому беруть участь усі присутні); ПЛЕНА́РНИЙ (за участю всіх, хто є на конференції, з'їзді тощо). (Парвус:) Я дбав за спільну справу (Леся Українка); Поряд з відомими .. народними творцями ми бачимо й незчисленні приклади колективної творчості (М. Рильський); Є лиш гордість і горіння, сукупна праця і хвала (П. Тичина); Темний ліс дубовий. Далеко чуть пісню гуртову (І. Карпенко-Карий); Сумісне життя; Як дотикаються холодних рук моїх Недбало й сміливо вродливиць городських Віддавна нетремтячі руки, — В кружінні зграйному на око я тону, А сам викохую я мрію осяйну (М. Зеров); Потім ішли групові фотографії заводських ополченців (В. Кучер); Колегіальне рішення; Об'єднані зусилля всіх сил, що борються за мир; Зараз вийшов Балабуха, й розмова стала загальною (І. Нечуй-Левицький); Пленарне засідання.

Значення в інших словниках

1. спільний — (який виконується разом з кимсь) сукупний, груповий, (про ухвалу) колегіальний, загальний.  Словник синонімів Полюги
2. спільний — спі́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. спільний — Загальний; (ринок) об'єднаний; (- дії) колективний, сукупний; (- майно) гуртовий.  Словник синонімів Караванського
4. спільний — I артільний, багатосімейний, бригадний, будь-чий, всезагальний, вселюдський, всіхній, громадський, гуртовий, гуртовий-чортовий, загальний, колгоспний, котловий, нічий, нічийний, нічийній, радгоспний, родинний, сімейний, суспільний, чий-будь II див. дружний  Словник синонімів Вусика
5. спільний — [сп’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. спільний — -а, -е. 1》 Який належить усім чи багатьом. || Який належить одному та іншому (іншим); який є загальною приватною власністю двох та більше осіб. || Признач. для колективного користування (в якійсь групі, в якомусь колективі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. спільний — СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (прислів'я); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились, як рідні брати (М.  Словник української мови у 20 томах
8. спільний — зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В.  Фразеологічний словник української мови
9. спільний — Спі́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. спільний — СПІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який належить усім або багатьом. Щоб лиха не знати, треба спільним плугом спільне поле орати (Укр.. присл.., 1955, 349); Ще в димних просторах моєї держави, ладнаючи спільні мости, Іван з Краснодона і Ян із Варшави здружились...  Словник української мови в 11 томах
11. спільний — Спільний, -а, -е Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262.  Словник української мови Грінченка