Значення в інших словниках
-
спітнілий —
[сп'іт(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
спітнілий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до спітніти. 2》 у знач. прикм.Вологий від поту, просякнутий потом. 3》 у знач. прикм. Укритий краплями осілої пари.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спітнілий —
СПІТНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спітні́ти. Василько зліз з верби, спітнілий і червоний від сорому (О. Донченко); Ярема задоволено витер спітнілий з напруги лоб (Г. Епік); Шовкун, похитуючись, дрімає в сідлі.
Словник української мови у 20 томах
-
спітнілий —
СПІТНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до спітні́ти. Василько зліз з верби, спітнілий і червоний від сорому (Донч., V, 1957, 42); Ярема задоволено витер спітнілий з напруги лоб (Епік, Тв., 1958, 228); Шовкун, похитуючись, дрімає в сідлі.
Словник української мови в 11 томах