спітнілий
спітні́лий
дієприкметник
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спітнілий — [сп'іт(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- спітнілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до спітніти. 2》 у знач. прикм.Вологий від поту, просякнутий потом. 3》 у знач. прикм. Укритий краплями осілої пари. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спітнілий — СПІТНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спітні́ти. Василько зліз з верби, спітнілий і червоний від сорому (О. Донченко); Ярема задоволено витер спітнілий з напруги лоб (Г. Епік); Шовкун, похитуючись, дрімає в сідлі. Словник української мови у 20 томах
- спітнілий — СПІТНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до спітні́ти. Василько зліз з верби, спітнілий і червоний від сорому (Донч., V, 1957, 42); Ярема задоволено витер спітнілий з напруги лоб (Епік, Тв., 1958, 228); Шовкун, похитуючись, дрімає в сідлі. Словник української мови в 11 томах