1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спітнілий

спітні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до спітніти.

2》 у знач. прикм.Вологий від поту, просякнутий потом.

3》 у знач. прикм. Укритий краплями осілої пари.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спітнілий — спітні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спітнілий — [сп'іт(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. спітнілий — СПІТНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спітні́ти. Василько зліз з верби, спітнілий і червоний від сорому (О. Донченко); Ярема задоволено витер спітнілий з напруги лоб (Г. Епік); Шовкун, похитуючись, дрімає в сідлі. Словник української мови у 20 томах
  4. спітнілий — СПІТНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до спітні́ти. Василько зліз з верби, спітнілий і червоний від сорому (Донч., V, 1957, 42); Ярема задоволено витер спітнілий з напруги лоб (Епік, Тв., 1958, 228); Шовкун, похитуючись, дрімає в сідлі. Словник української мови в 11 томах