сп'янчити

сп'янчи́ти

дієслово доконаного виду

діал.

Значення в інших словниках

1. сп'янчити — -чу, -чиш, док., перех., діал. Сп'янити. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сп'янчити — СП'ЯНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, діал. Сп'янити; // безос. Як випив три чарки, так його й сп'янчило (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. сп'янчити — Сп'янчи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило. Черн. у.  Словник української мови Грінченка