сп'янчити

СП'ЯНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, діал.

Сп'янити;

// безос.

Як випив три чарки, так його й сп'янчило (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. сп'янчити — сп'янчи́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. сп'янчити — -чу, -чиш, док., перех., діал. Сп'янити. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сп'янчити — Сп'янчи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило. Черн. у.  Словник української мови Грінченка