сп'яну
СП'Я́НУ, СП'Я́НА, присл., розм.
У стані сп'яніння; через сп'яніння.
– Він перепивсь та сп'яну химери погнав (Г. Квітка-Основ'яненко);
В нього був такий сильний голос, що, бувало, як гукне сп'яну, – по всьому селу собаки загавкають (Є. Кравченко);
[Руфін:] Прошепотів [Секст] до свого “друга” Крусти: “Сьогодні, друже, полювати будем ..” [Прісцілла:] Та, може, се він так базікав сп'яна? (Леся Українка);
Коли не стало по кому стріляти, то сп'яна відкрили [махновці] з кулеметів пальбу по небу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)