1. Словник української мови у 20 томах

сп'яну

СП'Я́НУ, СП'Я́НА, присл., розм.

У стані сп'яніння; через сп'яніння.

– Він перепивсь та сп'яну химери погнав (Г. Квітка-Основ'яненко);

В нього був такий сильний голос, що, бувало, як гукне сп'яну, – по всьому селу собаки загавкають (Є. Кравченко);

[Руфін:] Прошепотів [Секст] до свого “друга” Крусти: “Сьогодні, друже, полювати будем ..” [Прісцілла:] Та, може, се він так базікав сп'яна? (Леся Українка);

Коли не стало по кому стріляти, то сп'яна відкрили [махновці] з кулеметів пальбу по небу (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сп'яну — сп'я́ну прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. сп'яну — сп'яна, присл., розм. У стані сп'яніння; через сп'яніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сп'яну — СП'Я́НУ розм., СП'Я́НА розм. (у стані сп'яніння), ПІДП'ЯНУРУ́Ч розм. — А сп'яну він там чого-небудь не ляпнув? — спитав Яремченко (Д. Бедзик); Худобину чи сп'яна підстрелять (пани), чи на розвагу собі хортами зацькують (А. Словник синонімів української мови