1. Словник української мови у 20 томах

сп'янчити

СП'ЯНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, діал.

Сп'янити;

// безос.

Як випив три чарки, так його й сп'янчило (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сп'янчити — сп'янчи́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. сп'янчити — -чу, -чиш, док., перех., діал. Сп'янити. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сп'янчити — Сп'янчи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Опьянить. Як випив три чарки, так його й сп'янчило. Черн. у. Словник української мови Грінченка