сп'янчитися
СП'ЯНЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., діал.
1. Сп'яніти.
І жінку лає [коваль], і дочку; а як сп' янчиться, то всі вікном утікають: зараз битись! (Марко Вовчок).
2. Спитися.
– Що ж то йому за лихо сталося? – Сп'янчивсь і вмер (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сп'янчитися — сп'янчи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сп'янчитися — -чуся, -чишся, док., діал. 1》 Сп'яніти. 2》 Спитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сп'янчитися — Сп'янчи́тися, -чу́ся, -чи́шся гл. Опьянѣть. І жінку лає, і дочку, а як сп'янчиться, то всі вікном утікають. МВ. І. 53. Словник української мови Грінченка