сп'яну

СП'Я́НУ розм., СП'Я́НА розм. (у стані сп'яніння), ПІДП'ЯНУРУ́Ч розм. — А сп'яну він там чого-небудь не ляпнув? — спитав Яремченко (Д. Бедзик); Худобину чи сп'яна підстрелять (пани), чи на розвагу собі хортами зацькують (А. Головко); — Хівре, — кажу, — чи не наробив я часом якого бешкету в хаті підп'януруч, бо щось дзиґом усі дивляться на мене (казка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сп'яну — сп'я́ну прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. сп'яну — сп'яна, присл., розм. У стані сп'яніння; через сп'яніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сп'яну — СП'Я́НУ, СП'Я́НА, присл., розм. У стані сп'яніння; через сп'яніння. – Він перепивсь та сп'яну химери погнав (Г. Квітка-Основ'яненко); В нього був такий сильний голос, що, бувало, як гукне сп'яну, – по всьому селу собаки загавкають (Є. Словник української мови у 20 томах