сп'янчитися

СП'ЯНЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., діал.

1. Сп'яніти.

І жінку лає [коваль], і дочку; а як сп' янчиться, то всі вікном утікають: зараз битись! (Марко Вовчок).

2. Спитися.

– Що ж то йому за лихо сталося? – Сп'янчивсь і вмер (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. сп'янчитися — сп'янчи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сп'янчитися — -чуся, -чишся, док., діал. 1》 Сп'яніти. 2》 Спитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сп'янчитися — Сп'янчи́тися, -чу́ся, -чи́шся гл. Опьянѣть. І жінку лає, і дочку, а як сп'янчиться, то всі вікном утікають. МВ. І. 53.  Словник української мови Грінченка