стайничий —
СТА́ЙНИ́ЧИЙ, чого, ч. 1. заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх. 2. Те саме, що ко́нюх. Через вигін стайничий прогулював жеребця (П. Панч); Він приходив до стаєнь і допомагав стайничим напувати коні (Л. Смілянський).
Словник української мови у 20 томах
стайничий —
-чого, ч. 1》 заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх. 2》 Те саме, що конюх.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стайничий —
КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О.
Словник синонімів української мови
стайничий —
СТА́ЙНИ́ЧИЙ, чого, ч. 1. заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх. 2. Те саме, що ко́нюх. Через вигін стайничий прогулював жеребця (Панч, На калин. мості, 1965, 244); Він приходив до стаєнь і допомагав стайничим напувати коні (Сміл., Зустрічі, 1936, 204).
Словник української мови в 11 томах