стайничий
СТА́ЙНИ́ЧИЙ, чого, ч.
1. заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх.
2. Те саме, що ко́нюх.
Через вигін стайничий прогулював жеребця (Панч, На калин. мості, 1965, 244);
Він приходив до стаєнь і допомагав стайничим напувати коні (Сміл., Зустрічі, 1936, 204).
Словник української мови (СУМ-11)